А зорі – як очі
і очі – як зорі!
Над світом титана рука –
владики чи Бога?
Невже сатана?..
Танцюємо брейк всі,
танцюймо всі брейк!
Крізь музики повінь
іду я на сповідь
до Бога,
до Господа Бога
крізь темряву – йду!
Хто ти:
Володимир? Володар?
Святий чи святець?
Укотре хрестив ти Вкраїну,
що хрестять її дотепер?
Олег був найпершим…
А в пам’яті віща зима –
Аскольда могила донині
святая, свята!
Багато змінилось,
тепер все не так:
не стало тирана,
немає царя –
є музики повінь,
є брейк!
Танцюємо брейк всі,
танцюймо всі брейк!
Така наша доля:
над всім, хто живий, що живе,
є воля владики,
є кат!
Петро був “Великим!”
І був Петроград…
А кості
на вулиці кожній,
по всій неосяжній тайзі?
А ще ж бо
була Катерина
цариця – ха-ха!
Минулась доба –
коней нам не вчити скакати,
нам брейк танцювати,
наш брейк!
Танцюємо брейк всі,
танцюймо всі брейк!
А жив же колись
і старий Страатен,
і юним був Дрейк. –
Ах, Санта Маріє,
Святая Маріє!
Гуляли!
І як ще гуляли,
криваві бенкети,
жахливі бенкети
на суші, на морі
справляли!
…Не важко згубити,
та важко знайти –
не встиг я напитись
ні сліз, ні води,
а треба,
а треба
вже знову іти!
Нам брейк до вподоби,
їм крові хотілось
від кривди страшної,
від злоби до сліз!
Танцюємо брейк всі,
танцюймо всі брейк!
Крізь музики вир
пізнати я хочу
все вздовж,
впоперек
і ушир!
Чим більше я знаю,
тим довше живу –
такою є сутність моя!
Куди очі манять,
туди я іду!
До тебе, Тарасе,
тобі я несу
свій гнів, і свій спокій,
і пісні красу!
Що нині,
шо завтра?
Є музика – брейк!
Танцюємо брейк всі,
танцюймо всі брейк!
А брат –
танцював колись шейк…
Не треба сміятись –
усьому – свій час:
були ж бо хазари, татари…
Хто винен?
О земле моя! –
Уже не “Отчизна”,
уже не Орда.
Орда! Золота Орда!!!
Зійшлися до бою полки –
і впали під ноги
татарські клики…
Танцюємо брейк всі,
танцюймо всі брейк!
Шкодую їх диких,
шкодую…
А дід мій прадавній ,
чим він завинив? –
Він теж не досіяв
і не долюбив…
О злий Тамерлан, Тамерлан –
потомок монголів,
поганих татар!
І знову зі сходу
чекай на удар!
Хай славлять тирани тиранів,
хай славлять царята царів,
а я йду на сповідь
крізь музики повінь!
Танцюємо брейк всі,
танцюймо всі брейк!
А дід мій –
усе він пізнав –
не вмів він читати,
і тільки співав:
“Упав козак в полі,
трава похилилась…”
А я все чекав,
коли ж революція буде.
Без крові? – Тим краще!
Доволі трястися,
ламатися теж –
геть твіст і геть шейк!
Танцюємо брейк всі,
танцюймо всі брейк!
Палили, вбивали,
заплачмо тепер –
у вічнім вогні
не згорить, не зотліє
ні слава, ні правда
про тих, хто не вижив,
про тих, хто помер!
Ах, зорі! – Як очі,
і очі – як зорі!
Над світом
вже сонце зійшло! –
Один раз хрещена
моя Україна
і не перехрестить
її вже ніколи!
НІХТО!!!
Створено: 1988 рік
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. - 100 с.
С. 53 -57
ID:
478001
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 08.02.2014 11:58:23
© дата внесення змiн: 04.02.2021 00:30:26
автор: Т. Василько
Вкажіть причину вашої скарги
|
