Я вже заплутався в собі,
Не довіряю вже нікому!
Останнім часом йду по чорній полосі.
Здається все погане лиш дано мені одному!
І час біжить, і я стаю безсилий,
А в голові безвихідь – твориться щось не відоме.
Цей кожний день є зовсім вже мені не милий,
Можливо прийде час і я буду щасливий!
Та скоро Новий Рік і ще Різдвяні свята.
І кажуть, що всі мрії збудуться малята,
І прийде Миколай у кожну хату,
Малеча тішиться і дякує батькам: і мамі й тату!
А я – а я прошу святого допомоги!!!
І прошу щоб вернув мене в минуле довге!
Я знаю рішення, як виправить помилки,
Я ж ще дитина, а дорослі пережив вже вчинки…
Але життя ніхто ніколи не вертає…
Нема машини часу що усе міняє…
Не було б війн, не було б суперечок…
Якби її придумав якийсь геній!
Це все казки, це все є мрії!
І кожний раз я дивлюся крізь вії,
В вечірнє небо, що так гарно сяє,
І кожному його дорогу зірка освящає…
А моя – вже давно десь загасла
І я з надією чекаю її ласки…
Щоб засвітила яскравіше всіх…
Щоб завжди йшов по білій полосі!!!
На небі точно є твоя зірка 
