Ти охолов... до мене
Й я відвикла від ніжних обіймів твоїх
Я мило дивилась на тебе.
Й припала, як квітка; в очах ти моїх
Хотіла, хоч в сні подивитись на тебе.
До мене ти чомусь не приходив.
Журилась, знаю, що забув про мене
Колись ти мрією про мене жив.
Та все минуло, як минає літо.
Як вогник, що горів й давно погас.
І капельки дощу давно пролито
На нами забутий Техас.
І квітки, що подарував давно зівяла.
Хоч довго мала у воді цвісти.
Так само й ти, юнак якого я кохала.
Зумів забути й від мене піти.
