Я не хочу вибирати "аби що",
Щоб як в всіх: "Тож сімя, буде дім."
Відфуболить одна, може більше,
Хтось глузливо кине у сміх.
Скаже змилуйся хлопче, подумай
І навіщо тобі та ЛЮБОВ.
В ній же стільки негативу і суму,
І не знаєш повернеш її знов.
Та скажу цим я людям несміло:
"Не такий я як ви. Я не брешу."
І не в тому навіть і діло,
Просто друже подумай спершу:
Ми що низько розвинені духом?
Нам відкрив таємницю одну.
Хтось сказав нам любіте друг друга.
Ну а ви ту ЛЮБОВ закидаєте в темну труну.
І забивши найкращі цвяхи
Ідете розпивати мораль.
І як сіра буденна маса
Продаєтесь за коштовний грааль.
Та лиш випивши з нього хоч трішки
Ти збагнеш не смачне там вино.
Бо кохання, його хоч і трішки,
Вміє гори пересунуть воно.
