Правдиву істину колись сказав мудрець:
\\\"Один лиш крок од любощів до муки\\\".
Цього не бачить лиш отой сліпець,
Який не знає гіркоти розлуки.
Він вірить, що так буде повсякчас
І навіть смерть не владна роз\\\'єднати,
І що на віки в сплетених руках компас
Їм буде шлях до щастя намічати.
О ні! Не буде завжди так,
Як хочеться лише одному серцю,
Бо, як не може буть на одязі будяк,
Отак і ти не зможеш завжди жить в його душі озерцях.
Одну пораду я прошу прийми!
Живи на повну ногу і радій всьому на світі
І хай в душі все рветься і болить, а ти живи!!!
Бо і на згарищі із часом розцвітають квіти.