Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валентина Ланевич: Квадратні квартирні метри - ВІРШ

logo
Валентина Ланевич: Квадратні квартирні метри - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Квадратні квартирні метри

  Марія стояла на березі повноводної річечки. Обхопивши обіруч стовбур білокорої берізки, прихилилась до неї і  вслухалась у шум вітру, що колисав тонке віття над головою. А погляд то заглиблював її у середину себе самої, намагаючись заспокоїти власну сутність, що обпікала невимовним болем душу; то блукав по хвильках, що неспинним водяним потоком неслись у вічність; то повертавсь до думки, що оголеним нервом стукотіла у скронях та не давала їй спокою.
  Минулось...Усе минулось...А вона ж так кохала, кохала усім серцем, душею, мліла від ніжності, що охоплювала її, коли бачила його, свого коханого, того єдиного, посланого їй небесами, поруч з яким почувалась безмежно щасливою.
  Тільки де ж нині те щастя...Зникло, мов те марево вранішнього туману над водою. Батьки уже пригледіли собі зятя: спокійного, неговіркого парубка, такого, котрий не буде перечити їх волі, а головне, не сміє наважитись претендувати на прописку у їхній чотирьох кімнатній квартирі.
  І почались щоденні нарікання, що Марія невдячна донька, бо не рахується з думкою батьків, які виростили її.
  Уступила...Пристала на батьківську волю. Хіба ж вона знала, що таке лягати з нелюбом у спільну постіль, кожного разу примушуючи себе займатись з ним любов’ю, щоб потому почуватись упослідженою, запханою у грязь, від якої годі відмитись, бо вона в’їдалась не в тіло, а в душу.
  Не витримала... Два роки потому розірвала шлюб, залишившись з маленьким синочком на руках і з постійними нагадуваннями від батьків, що вона непотріб, бо не зуміла зберегти свою сім’ю. Та, згодом, зустріла чоловіка, до якого хилилось її серце, і знову не судилось. Над головою враз стали згущуватись темні хмари, бо, що вона сміла собі надумати, який другий чоловік, навіщо він їй, у неї ж є син, її кровинка.
  Квадратні метри чотирьох кімнатної квартири уже, здавалось, стелями притискали її аж до самісінької підлоги і Марія не витримала, знову здалась, щоб по деякім часі почути, кинуте батьком прямо їй в обличчя, що він, батько, володар її долі, бо вона прописана в отриманій ним квартирі, а, отже, не має права перечити.
  І Марія скорилась...Зароблені нею гроші віддавала батькам у спільну касу, відчитуючись, при тому, перед ними за кожну витрачену власну копійку.
  Одного разу, коли зайшла до квартири, відчула стривожену тишу, тільки вітер завивав, розкошуючи у протягах. Батько, упокорений, лежав у кімнаті. З грудей Марії вирвався крик, та це не був крик втрати, в грудях билась радість, що вона, нарешті, наполовину вільна.
  Той подих волі манив її і кликав, і вона, коли син пішов на строкову службу до армії, подалась на чужину, на заробітки, а би лиш подалі від дому, від тієї гнітючої атмосфери, яка стільки років поспіль отруювала її життя.
  Журливо посміхаючись, Марія дивилась на воду. На щоках запеклись, висохли сльози, які безмовним, глибинним плачем, викотились з її очей. У небі, зі щемним щебетом, пролетіла зграйка ластівок, котрі розминали крила перед далекою дорогою.
  - Пора... Їй, знову, пора збиратись на чужину. Чи то така її доля, а чи то її життєва покута..? 
    Востаннє окинула поглядом довколишній краєвид і повільною ходою пішла геть. Скоро, зовсім скоро Марія слухатиме шум океанського прибою і згадуватиме, з такими, як і вона сама, заробітчанами, свою далеку, та милу серцю батьківщину.
13.08.13

  
   

ID:  443100
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 13.08.2013 17:18:10
© дата внесення змiн: 30.08.2024 22:32:44
автор: Валентина Ланевич

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: OlgaSydoruk
Прочитаний усіма відвідувачами (1188)
В тому числі авторами сайту (22) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

OlgaSydoruk, 06.05.2015 - 17:35
12 17 17 Яка сумна історія,і не одна вона така!Нажаль! give_rose friends
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Болюча тема сьогодення, яка торкається не однієї сім’ї. 17 Дякую, Олечко! give_rose friends
 
Марина Василюк, 18.11.2013 - 23:11
12
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую Вам! 22 22 give_rose
 
tatapoli, 14.08.2013 - 14:26
12 12 12
Щемливо з гіркотою правди! give_rose
23
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І ця правда аж у горлі першить. 17 Дякую, Танечко! 16 give_rose
 
Lana P., 14.08.2013 - 03:53
flo12 чудова ваша проза, колоритна, насичена... а тема-болюча, коли батьки-диктатори... frown
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...дуже болюча... 17 Дякую, Лано! 22 give_rose
 
12 Так щемно і правдиво, Валюшо, боляче, коли поруч отак... 17 flo06
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...це те ж саме, що краяти серце навпіл... 17 Дякую, Танечко! 16 give_rose
 
Радченко, 13.08.2013 - 22:26
Валя, ти дала ще одну відповідь на питання: що таке доля? А головне- ми не можемо нічого вдіяти, бо поруч завжди є ті, котрі керують твоєю долею. На жаль, самі рідні люди.Було цікаво прочитати. 12
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І мати біль від рідних тобі людей завжди найболючіше... 17 Дякую, Олю! 16 give_rose
 
Ірина Кохан, 13.08.2013 - 22:26
Життєво...сумно... frown give_rose
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В житті усього поруч замішано і радості, і сліз... 17 Дякую, Іринко! 22 give_rose
 
Н-А-Д-І-Я, 13.08.2013 - 20:18
Згодна з попереднім коментатором: проза в тебе, Валюша, теж гарна! 16 16
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Надійко! 16 16 flo21
 
Любов Ігнатова, 13.08.2013 - 18:30
у Вас і проза гарна, Валентино!
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Люба! 16 Бо я побоювалась трішки, коли писала. Просто, мене саму схвилювала почута розповідь. 22 give_rose
 
Гарно написали! Вразило. Правда життя. Трагедія життя. 17
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...якої можна було б і уникнути... 17 Дякую, Люба! 16 give_rose
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: