Шановні "КлУбники"! Щойно повернувся з кобзарського свята, що відбулося в селі Сокиринці на Чернігівщині... Люду було, як в заголовку сказано!.. Виступала капела бандуристів з Києва, ансамбль такого ж профілю з Університету культури, козачки-бандуристи з Чернігова, вокально-інструментальні гурти, народні хорові та хореографічні колективи з Чернігівщини та інших областей України, колективи Білорусі, Росії та інших держав СНД. Про це вже була (і буде) інформація в засобах МІ та інтернеті. Хотілось би висловити свої враження та побажання...
Як відомо, Остап Микитович Вересай (1803-1890 рр.) - кобзар, сучасник і сподвижник Великого Кобзаря Тараса Шевченка. Неодноразово Тарас відвідував ці місця (Сокиринці, Качанівку, Дігтярі)... Про одну із своїх подорожей він розповів у повісті "Музикант".
Вражає неймовірна велилюдність цього свята, активна участь багатьох колективів і окремих свідом людей у цьому святі... Це свідчить про те, що дух український в Україні ще не вмер, незважаючи на зусилля "алкогольно-наркотичної" та антидержавної мафій, спрямовані проти українського народу... Там було багато державців, літературно-музикальна еліта нації! І це добре!
Та хотілось би більше! Вже давно назріла необхідність Всеукраїнське свято кобзарського мистецтва перетворити в щорічний "Кобзарський фестиваль" зі своєрідним "змаганням" кобзарів нашої країни в рамках Всеукраїнського конкурсу кобзарів, як це зробили наші "однодумці"т для піаністів, що мають змогу брати участь в конкурсі Крайнєва у Києві! Це підняло б престиж української кобзи, стало б заслуженою "епітафією" на могилі "розcтріляного кобзарства" у довоєнні роки та сприяло б підняттю духу українського музикального мистецтва, фольклору та мови в нашій державі! Щоб у результаті подальшої "турботи" про УКРАЇНСЬКУ МОВУ наших ворогів та "хохлократів" не прийшлось би говорити:
Ой ти мовонько обрусичена,
Не своя ти в нас, а - позичена!
Амінь.
_________
* Опубліковано на місці гуморески "Ніде впасти цеглині" як такій, що "втратила" свою актуальність.