Щось всю ніч мені не спиться,
Чую серця тупотіння.
І ніщо мені не сниться –
Заперечує хропіння.
Заповзаю під подушку
Від бравурного хропіння,
Та і там лоскоче вушко
Переливне клекотіння.
"Ти нащо мені клекочеш? –
Я запитую хропіння, –
Може, виполоти хочеш
Снів барвінкове плетіння?
Може, – вирвати надію
На життя у снах принадне?"
Ні, нічого вже не вдію,
Вийду краще у парадне.
По подвір'ю походжу я
Від нестями, від одчаю,
В небі зорі полічу я
Та й до хати почвалаю.
Може, жаднеє хропіння
Своїм храпом подавилось,
Невгамовне клекотіння
На сни сірі задивилось?
Та думки мої примарні:
Клекотіння не вщухало
І – надії мої марні! –
Снів дивитись не давало.
Снів не бачить до світанку,
В сновидіннях не купатись!..
Чи не краще мені зранку
В тихім гаї обвінчатись?
В тихім гаї з калино̀ю –
З добрим серцем дівчино̀ю,
В тихім гаї та з калѝною –
З щедрим серцем та з дівчѝною.
1.12.1993