Не мило в очі - біль у душу
тепер я хвора: самота.
Постав діагноз, рани сушить,
до серця кров не поступа.
Заплутався у нервах,
порвав до біса від нудьги.
І не проходить кров по венах:
померла я, зі мною ти.
Таке приходить відчуття,
коли минає щось хороше.
Коли тебе кидає в небуття,
коли ножем хтось ріже душу.
В шматок один склади до купи,
і на прилавок поклади.
Знайдеться хтось, як пройдуть муки,
візьме до себе назавжди.
Тоді все од любові тої,
зуміє зарости.
Нова весна до тебе:
життя будЕ цвісти.
------------------
P.S.У пам'яті зостанусь, може,
а може й стреш, для чого я?
Та рани серця же ж не кожен,
зуміє вправно залатать...