Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Пантелій Любченко: Я помістив порошинку в своє око, щоб краще її бачили. Чи не Ваша? Анапест- палець обернений на себе. - ВІРШ
Я помістив порошинку в своє око, щоб краще її бачили. Чи не Ваша? Анапест- палець обернений на себе.
Ти прости мене мамо, Вкраїно прости,
Ти вже може в незлобі й забула,
Як я тілом безгрішним дівочим твоїм
Торгував в бардаках Істамбула.
Як за виторг купив депутатський мандат,
І народним зробившись по тому
Глитаям на поталу народ свій віддав,
Тільки б їздить у джипі крутому.
Ні. В Стамбулі не був я поміж торгашів
Людоловно – продажнього ряду.
Як не був і між тих хто в світлиці твоїй
Чинять в змові не раду а зраду.
Та душа моя стогне в пекельнім вогні,
Бо бідою і болем цей гріх на мені:
То з моєї вини!
…То з моєї вини!
Розпинають тебе яничари –сини.
Бо струмина життя знов повз мене текла,
Бо ізнов моя хата із краю була,
Бо від страху мовчав я й мовчав не за так,
Я свій голос продав за гладенький маслак.
Я свій голос продав за гладенький маслак
Що кумир мій украв з громадського котла,
Всіх кумир обдурив, йому смішно до сліз,
На тій кістці кумир сам все м‘ясо обгриз.
…Ти простиш в материнській любові сліпій,
Та в годину пекельної скрути
Дай нам Боже від згуби тебе вберегти…
Бо не простять ні діти ні внуки!
