Відчуй мене, моя кохана,
І осінь ту п'янку, багряну,
Що милостиво дав нам Бог,
Щоб лебедіти в щасті вдвох.
Відчуй мене, коли медово
Духмянить місяць смерековий,
Коли у світанковій млі
Нас манить марево землі,
Коли у голубім астралі
Звучать нам Бахові хорали...
Відчуй мене і відлюби,
Як у блакиті голуби!
Відчуй мене, коли в розлуці,
Без тебе – я в пекельній муці.
Коли у мріях – лиш з тобою,
Відчуй мене, моя любове!
Відчуй мене, коли за морем
Я буду ждать тебе. Не хором –
Сама вітатимеш мене...
Відчуй мене! Відчуй мене!
Відчуй мене! Бо лиш з тобою
Ділю не злу, а щедру долю,
Бо неминуще не мине...
Відчуй мене!
Відчуй мене...
12.10.2001
відчуй у листя шелестінні,
побач у опівнічній тіні,
зцілуй мене духм'яним вітром,
знайди у сонячній палітрі...
Благословлю тебе дощами,
Пришлю привіт із журавлями...
Любов моя не промине!
Та тільки ти відчуй мене...
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарний експромт! Дякую, Любо! З першим весняним святом Вас!!!