Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олекса Удайко: Краплини із серця - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ IRY_SKA, 25.09.2018 - 22:50
Сильним бути, не спопелитися...А із попелу відродитися... Сподіваюся, Вам це вдалося Крилата (Любов Пікас), 05.02.2013 - 23:08
З болем! Мабуть,шліфоване каміння їй дорожче, ніж шліфована душа?
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не дарма ж наречена Крилатою -Їй лиш крок до мети! Бо для неї коштовності латані - Знак біди, сліпоти, простоти! Дякую за змістовний відгук Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я також "ранимий"... Будемо знайомі. А на питання Ви відповіли...
Ninel`, 05.02.2013 - 08:54
така гарна лірика!http://t2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcS28saIouNLc-5IfzBCkqzY3FRqygcl4JJQCGZv6rkJgE0DtnL_ Надія Таршин, 05.02.2013 - 08:53
Дуже сподобався, так буває, найважче бути разом, мені здається - коли по духовності різні.Дякую за вірш.
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А Вам, Надіє, дякую за відклик. Наші герої - відбитки дійсності, де боротьба Неба і землі вічна, і в них як у всіх ЛЮДЕЙ...
Любов Ігнатова, 05.02.2013 - 08:15
Два різні світи-романтик прагматик... Так важко їм жити удвох! Один все веде про догмати, а в іншого-серденько'тьох!' гарний вірш, до душі!Тільки попередній мій коментар видаліть. Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за оцінку і... за пильність. Просто поередній (від мені жінки) мені до душі, і тому "промахнувся".
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Надіє! Не спалося, а ніч, як море... Тарас Шевченко Йому не спалося. А ніч – як море! Гойдала ямбами його думки, І він постукав тихо їй у номер, Щоб радість розділити. Та – замки... Замки і штори – в мозку і душі – Натхненний спалах серця погасили… І щирий порух Музи отруїли. Й упали в ноги мороки й дощі. О, ці замки! О, ці закуті душі, Осквернені невіглаством серця!.. Нарциси, німфи, гноми та "кликуші", Наряджені в одежі білі, душать І дух, і волю, й розум без кінця. |
|
|