Дощі із сумом осінню сплелись,
Гуде в міжвітті вітер очманілий.
І звідки Ви оце, тепер взялись,
Коли на серці холоди засіли?...
Ніби для мене зустріч берегли,
Долоні ніжно гріли без вагань.
Й серед жоржин осінніх скинути змогли -
Сльозу із щік моїх у океан...
Барвистий килим щедро розіслали,
Із золота дерев і цвіту хризантем,
Щоб я по ньому легко так ступала,
В слідах згубивши душевний щем
Своїми розгорнули Ви руками,
Навислі хмари над моїм чолом.
Сказали тихо: "Ти і є та сама -
Яких до тебе в світі не було"...
Розвіялася осені журА,
Зцілили мою душу Ви від болю.
Не знаю, без любові б, як жила?
Напевно, Ви мені дарунок долі!
Не у кожного у житті є такі дарунки долі!
ЩАСТЯ ТА ЛЮБОВІ! НАСНАГИ ТА НАТХНЕННЯ!
Ninel` відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
думаю,такий дарунок доля посилає кожному...може не всі можуть його замітити,підтримати,дати змогу бути поряд...хоча в житті буває - кожному своє...дякую,рада Вашим коментам і візиту!