Задавлене бажання воліє свободи,
жадність до останнього подиху
не дає заспокоїтись.
Холодним чаєм знов промиєш свій пустий шлунок...
Можливо досить прагнути до
ідеалу?
Єдність приреченого твого буття
закохується мотивами "нехуднути"...
Чому ти так хочеш бути в усьому
"як хочуть вони"?
Ти знов чекатимеш стомлене метро,
яке пронесе тебе на швидкості
крізь твою пітьму...
Він завше чекатиме лише тебе,
але ти така, яка є, ти тільки моя...
Ти нікуди не втечеш від мене,
ти будеш зі мною,
я потрібна тобі,
як остання доза наркомана,
як єдиний оргазм тієї його шльондри,
як самотній вечір полярної зірки...
Ти маєш буди лише зі
мною...
Ти моя...
Без мене ти нікуди...
Без мене ти ніщо