Граючись з вогнем, він помітив, що, вмираючи, вогонь віддає останні сили нежаліючи самого себе.
Хмммм якщо вогонь, живучи своє коротке життя, настільки віданий своїй цілі то чому людина така слабка? Чому, чому?
Він замовчав думаючи. В думках пронісся крізь своє життя в саме дитинство ,де було все так просто і банально.
Далі встав, закурив цигарку і пішов пити самогон. Сьогодні він живе для себе, прагнучи втопити в алкоголі любі почуття, навіть інстинкт самозбереження.
Вона не варта, не варта шепотів він собі під ніс і плакав в своїй маленкій душі.....Життя кидало цього художника на всі вили і штики, які тільки можна було. І він вставав кожний раз, знаходив сили встати і гордо дивитися на зірки священного неба....а тут вона ,після падіння він неочікувано для себе нехотів нічого .Взявши її портрет він перезвонив її чоловікові і сказав, що картина готова.
Картина готова, в цих словах було стільки емоцій ....все він більше її не побачить ніколи-ніколи-ніколи...Її гнучкий стан, її розкішне волосся. Ніколи-ніколи .....Викуривши останню сигарету, він останній раз вдихнув забруднене автомобілями повітря і скотився мертвим по сходам вниз......Коли його знайшли то на устах у нього застигло слово НЕ ВІДДАМ .