Чому мені хочеться плакати щоразу, коли їй боляче. Вона відчуває біль і я не можу того стерпіти, рвуся з місця й ладен на все аби тільки зцілити її. Але вона далеко і така недосяжна… Це тяжко, коли людині, котра так важлива для тебе, ти аж ніяк не можеш допомогти. Хіба що словом по електронному зв’язку. Але ж воно таке обмежене і ніколи не передасть всіх тих емоцій, що я відчуваю при розмові з нею. Їй погано і мені не хочеться ні сміятися, ні радіти, а думки тільки до одного: як підняти їй настрій, як зробити її веселою, щоб вона відволіклася від проблем, щоденних турбот.
Я відчуваю… Два слова… Вони виражають так багато для мене. Я не знаю чому і з якої причини, але… я відчуваю її… Хай це звучить дивно, але схоже, що так воно і є. В середині народжується радість, коли вона пише просте слово: «Привіт». Це вітання і всього тільки слово з повідомлення, але це написала вона, написала до мене. Я відчуваю, коли їй добре. Дивно, але одне й те слово в різних ситуаціях мов шепче мені, що їй думалося чи бажалося при друкуванні літер. Коли вона щось умовчує, я не розумію звідки, та вже знаю, що вона дещо пропустила, щоб не казати мені. Стає трохи лячно, вона упустила те не просто так, а з метою вберегти мене від хвилювання за неї. Та тільки то і добре, і погано. Добре, бо «чим менше знаєш, тим краще спиш», а погано тим, що дрижаки йдуть по тілу, коли уява малює те, від чого мене хотіли вберегти. Я відчуваю… я відчуваю її…
І попри все мені добре від того, що вона - поряд, хоч не тілом, а тільки серцем, але тут питання вже інше. Що важливіше серце чи тіло? Коли два серця б’ються разом, то набагато краще, ніж пусте базікання в якомусь замшілому барі, краще всього… Я відчуваю серцем і знаю, що вона теж слухається свого. Я відчуваю… Я відчуваю її… серцем!
ID:
342570
Рубрика: Проза
дата надходження: 07.06.2012 22:12:10
© дата внесення змiн: 07.06.2012 22:12:10
автор: Eladar
Вкажіть причину вашої скарги
|
щиро вдячний
дякую
