А я старалася тебе забути,
Форматувала пам'ять і думки,
Все так хотіла щось зробити навпаки,
І слів фальшивих не бажала чути.
Повір, я так старалася тебе забути.
До щастя я ішла уже без тебе,
Всі спогади, лишаючи позаду,
У своїх діях не вбачала зраду,
Проте лиш ти мені відкрити зможеш небо,
А я так прагнула до щастя йти без тебе.
Я до останнього не вірила в кохання,
І почуттям пояснення шукала,
Та інформації було замало,
Лише подушка бачила мої ридання,
Але я все ж не вірила, що це кохання.
А я молилася тобі, як Богу,
І відчай став мені таким близьким,
Шлях, що обрала виявивсь слизьким,
Та не змінила я свою дорогу,
Й щодня молилася тобі, як Богу.
