„Наскільки сильно я Вас не любив би, а Ви мене не ненавиділи – я так хочу, щоб і Вам восени просто наснилось сонце…”
Восени сниться сонце…
Маленьким яскравим промінчиком воно стукає у двері моєї душі, і коли я збентежено дивлюсь поза ті двері – воно весело мені посміхається…
Восени сниться сонце…
Воно ще зовсім юне і несміливе, і кліпаючи своїми яскравими, сповненими жагою охопити весь світ оченятами, воно нагадує мені моє дитинство, як листок щоденника, давно уже списаного, проте завжди сповненого теплими спогадами…
Восени сниться сонце…
Сниться різним…Часом кирпатим і русявим, із задиркуватим носиком і чесним дитячим поглядом…Часом сором’язливим із зав’язаними косичками чи великим білим бантиком…воно завжди таке…Дитяче…))) Як той персонаж із мультфільму, що постійно наспівував під носик „Скільки я не намагався, будь слухняним намагався…”…Воно як маленький Петрик Пяточкін…Чи неслухняне рожеве слоненя…
Восени сниться сонце…
Таке спокійне і щире…і постійно невинне…маленьке безгрішне створіннячко, що злетіло з небес на легких сніжно-білих крилах, і весело посміхнулося нам усім….
Восени сниться сонце…
Воно неперебірливе…воно просто добре…і як би Ви того не хотіли, колись воно насниться і Вам…І теплим голосом прошепче крізь вашу подушку: „А ось і Я…”
Восени сниться…Багато речей…Холодний дощ нагадує старі образи… вимушені, зовсім не обов’язкові, але такі нещирі погляди зустрічаються, щоб потім знову відвести очі і вдати, що нічого не було…а так хочеться, щоб і їм колись восени наснилось сонце…
Восени…дивно переходиш у нове життя…кладеш обсмоктаний чупа-чупс на улюблені комікси…але потім коли так хочеться знову їх перечитати, цукерка залишається такою ж солодкою…як і старі виплекані почуття…хочеш забути, відкладаєш на останніх сторінках щоденника…а потім коли так бракує тепла, перечитуєш…і розумієш, що вони такі ж щирі…добрішаєш…і тобі обов’язково насниться сонце…
Восени сниться сонце…і як би я Вас не любив, а Ви мене не ненавиділи, я так хочу, щоб ранок , осяяний зоряним теплом великої червоної зірки наснився і Вам…щоб Ви посміхнулись увісні, коли уява заповниться маленькими сонячними зайчиками, які потім увесь день світитимуть у Ваших оченятах, і подумали „…А, може, хай і йому…просто…восени насниться сонце…”
P.S. моїм друзям і знайомим…із ким вітаюсь, кого цілую чи просто обмінююсь поглядом…кого люблю, ціную чи просто тримаю у серці…хто знає, пам’ятає, вірить чи хоча б просто терпіти не може…
ID:
337749
Рубрика: Проза
дата надходження: 16.05.2012 12:30:30
© дата внесення змiн: 12.10.2012 17:26:28
автор: Мирослав Гончарук-Хомин
Вкажіть причину вашої скарги
|
