Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Марина Василюк: Сутінки сполохано сідали на плечі… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Артур Сіренко, 02.07.2012 - 23:08
Чому "незрозуміло"??? Якраз все зрозуміло... І майстерно сказано - про головне... Насправді смерть це лише місток. Хиткий місток, що наводить жах. Але через нього так легко перейти - або до раю, або ще кудись...
Артур Сіренко, 24.04.2012 - 20:09
Цікавий вірш! Давно нічого подібного не читав... особливо закінчення...
Марина Василюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
навіть не знаю як мені це сприймати..мабуть я дійсно пишу незрозуміле...ще й трішки дивне! дякую що завітали та прочитали моє "творіннячко"! АнГеЛіНа, 11.04.2012 - 07:22
"підла осінь -навіжено убивала останні надії."Сонечко, дуже гарний віришк! Хай твої мрії завжди збуваються! |
|
|