Куди це я потрапив, що за світ?
І що за люди поряд є?
Й куди ось зник увесь той лід,
Який у серце боляче так б'є
Я не один такий - нас двадцять дев'ять
І бачимося ми у перший раз
Та й в голові думки паркети стелять
і хочемо також, щоб й оцінили нас
А моя розповідь якраз про те
Що встиг побачити я й зберегти
Про кожного із нас, про щось одне,
Щоб я хотів вам на паркет той донести
Почнемо з них, з чоловіків
Їх семеро, плюс ще один (один - це я)
Й характери різняться в них і сім смаків
Й у кожного із них свій погляд на життя
Пробачте п'ятеро,та тільки справді двом
Я щось би і хотів сказати
І перший будеш "Є", а другий будеш йому в тон
І буква «А», ось так би я хотів тебе прозвати
І вам хотів би я сказати:"Залюбки
зі мною ви готові скоротати час,
й беремо ми з собою,те що вже віки
Всі люди знищують свій час із ним,до нас
І,дійсно,він - зелений змій - доречний дуже
Але ж ось зрозумійте,що не правда все
Й напевно саме він говорить мені "друже",
а ви ж то посміхаєтесь на це
Та все ж вам "А" і "Є" я дякую за те,
Що вже хоча б із змієм не самотній я
Й,до речі, це життя тоді святе,
Коли знайшов жагу та сенс ти до життя."
Тепер про них,хто яскравіше за зірки
Ті за для кого йдуть на саме дно
Й дерева лиш для них пробуджують свої бруньки
Для них же і придумали колись кіно
І я також їм щось і подарую
Але не всім,когось думки і не змогли знайти,
Можливо,що в думках я цих лише існую
Тому і зрозуміти їх також не зможеш ти
І перша ти - це буква "У"
Ти радість,щирість й сміх
І погляд твій чаруючий й тому
Вже подивитися на тебе - це є гріх
Але ,нажаль,це не мені
І погляд твій - також не мій
І на вогні,як в давнині
Горіти буду я,як вій
Також згадаю я про "К"-а
Принцеса ти із тих казок
Які колись мені розповіла ріка
І ти для неї була, як зразок
І "Т"-и також згадаю,що не так?
Й чому здається,що пусте
Твоє життя, й шукаєш ти там знак
Щоб стало краще, щось ось те
І я колись шукав, а зараз – ні
Чому ж я зупинився,знов забув
Забув вже я ті ночі і всі дні
Й куди цікаво знак ось той майнув
Продовжу,буква "О", ну що ж привіт
Тобі я вдячний ось,що не один такий
Я в цьому світі новому і весь той лід
З душі спадає, коли чую голос твій
І буква "М",нехай завжди тобі
Ось те натхнення,що десь є , буяє
І я,якщо дозволиш, то собі
На згадку заберу твій образ,що сіяє
Шкода,що я не всім та і не все сказав
Пробачте,але це не є ось тим,
Що я десь на початку обіцяв
Вам на паркети принести цей дим
А ось сказати я хотів, що пощастило
Із світом новим цим, і вірш ось цей для вас
Й нехай усім вам на шляху завжди світило
Небесне щастя й пам'яталась розповідь про нас.
*13 грудня 2010*
ID:
324282
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 23.03.2012 00:03:53
© дата внесення змiн: 23.03.2012 00:03:53
автор: Сергій Кузьмін
Вкажіть причину вашої скарги
|