Йдуть по полю косарі…
Самі..Нема нікого
Діди уже старі…
Не жаліють серця свого
Та що ж:треба працювати,
Хоч важка робота
Треба пшеницю жати
За сім’ю свою турбота
Ідуть , ідуть…
Прийшли …Треба жати
Косу на плечах несуть…
Аж тут комбайни почали проїжджати
Та не зупинились…
Поїхали на сусіднє поле
Діди подивились..
В серці коле…
Дового працювали..
Час пройшов..
Але скільки…не знали
Вечір їх знайшов.
Комбайни назад їдуть,
А діди все жнуть і жнуть
Біля них проїдуть…
«Допоможіть дожати»-діди зовуть
Та ніхто їх і не чув
Не допомагав
Кожен про добро забув
І змалечку про це не знав…
Залишили дідів-поїхали…
В небі сокіл летить
Всі в гараж заїхали
А одного чомусь серце болить
Повернувся він назад
Щоб дідам допомогти
Щоб зробити їм на полі лад
А насамперед їх знайти..
Їде він з думкою німою
Що буде там : не знать
Приїхав,а під одинокою вербою
Два діти вже мертвими лежать
Залишилось їм небагато...
Може сотка,може пів
Кілька раз косою помахати
Та ніхто зробить це не зумів…