Від початку до кінця,
із реалій в небуття,
усе одномоментне в тому числі
і наше життя…
Можливо ця оповідочка, заставить одразу вас подумати що це якась банальність яка написана заради тексту, і щоб зайняти певний об’єм. Однак можу вас запевнити що це не так. Ця історія базується на реальних подіях, від часу формування незалежності до сьогодення. Якщо говорити про економічне зростання, то воно було тільки з 2000 по 2004 роки. Народ говорить що немає господаря в країні, але забуває що він якраз і є цим господарем. Такі тенденції як хабарництво, беззаконня та корупцію, можливо викорінити однак треба як говориться попрацювати над собою. Починати завжди слід із себе. Це так званий ліричний відступ…
Життя того хлопчини почалося взимку 90-го. Матір розказувала що зима була по-справжньому холодною, тому він напевне так любить холод бо він просто до нього адаптований. Влітку говорить, що він хоче повернути зиму, а вони на нього дивляться як на не дуже нормального. В ті часи коли валився СССР нічого не лишалось, усе зникало та розкрадалось. Але попри усі руйнівні процеси він вижив. Адаптація цей незмінний процес, допоміг йому вижити та розуміти цей світ. Ще змалечку він абстрактно дивився на речі, коли хтось неоднозначно проявляв якусь реакцію на певний об’єкт, то його це абсолютно не хвилювало. Йому повезло бо з періодичністю в 2 роки у нього появилися два брати. Одним словом «гоп-компанія».
Реальність пішла по невипробуваній стежині. Садочок, яслі. Далі молодша, середня і зрештою старша група. Запам’ятався один інцидент з блискучими гирьками для зважування їжі, він привласнив їх собі на певний час і через це розігрався певний скандал, як садочку так і вдома. Мама говорила «нормальні дітки так не роблять», а де вони мамо «ці нормальні дітки», покажи мені їх. Поняття норми дуже індивідуальне і водночас й суспільне. Норма це те що притаманне більшості. Одразу можна було зрозуміти що він поза цією більшістю, і ніколи не прагнув туди попасти. Його не спокушали привілегії. Не скажу що він ріс «білою вороною», але все ж таки оточуючі відчували що він інший, що він відрізняється.
Дитинство пройшло весело й яскраво, за вікно з четвертого поверху летіли його улюблені іграшки, і мотивом того за ствердженням дорослих був його власний, ще дитячий егоїзм.
Ще в дитинстві над його ліжечком висіла цікава іграшка, вона являла собою абетку з висячими різнокольоровими буквами, це напевно видумки педагогів трансформовані у промисловий продукт. Кумедно, але це помогло йому подальше в школі. Рідня а особливо його бабуся старанно готувала його до школи, вчила читати, писати та й іншим премудростям.
І ось 1 вересня, як за банальною фразою «Перший раз у перший клас», почалася його так звана навчальна епопея. Перші п’ять класів пролетіли здавалося б миттю. Вчився на відмінно, старанно брав участь у художній самодіяльності. Ще б пак, батьки самі педагоги, і його досягненням ніхто не дивувався, усі сприймали це як належне. Може вже й від того моменту він не шукав собі визнання, старався особливо не виділятись.
Він за період свого навчання поміняв 5 шкіл. Це як не як показник змінності характеру та поведінки. В 8 класі він не захотів здавати екзамени які б мали бути у 9-тому, тому батьки перевели його в іншу школу де їх не було. Як на диво вчив аж 3 мови: у 1-му класі іспанську, до 5 німецьку (ще досить пір пам’ятає старезні підручники, які практично розвалювались в його дитячих руках), а вже з 6 англійську тому не дивно що по суті якихось фундаментальних знань не набув ні з одної іноземної. Любив трішки прогулювати уроки, як і всі діти, правда в нього оте «трішки» бувало по 3-4 місяці, відпочинку.
Батьки як і всі, хвилювалися щоб у дитини не було вільного часу займали його усіляким то задавали нестандартні завдання, то давали читати цікавенну книженцію, з дитинства його підсадили на цей наркотик. Навіть тепер у більш – менш зрілому віці він не покидає цю звичку. А чи ви знаєте що рівень книголюбів в нашій країні конкретно падає вниз, зараз в основному користуються попитом романи, детективи та інша поліграфічна продукція.
нАписано цікаво, досить інтригуюче, навіть відчувається проскакують корікливі ноти. та закінчення, як на мене (читача) потрібно вивершити, воно радше тягне на кульмінацію - себто щось дієве - чи вичитав у тих книжках, чи написав свою, чи сотворив...
Мова написання багата. Бажаю творчого успіху!
EroS відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це тільки перша частина!!!
Буде продовження)))
А за такі слова, спасибі!!!
