Вуса сиві, ніс червоний.
Несе казку на долонях.
Не простий долає шлях
Із мішками на плечах.
Він працює ніч єдину
Для дітей, що вірять в диво.
Під ялинку новорічну
Покладе він річ незвичну.
Хоч старий вже, хвора спина,
Та чекає там дитина.
Дід залазить у димар -
І почнеться цей кошмар.
Підкрадеться він до ліжка,
Обійме малого ніжно.
Скаже хлопець: "Справжній ти!"
Дід: "Так. Тихо, хлопче, спи".
Далі ласки, плач і сміх.
Дід - проклятий педофіл.
А дитина щиро вірить,
Що дідусь її не скривдить.
В ніч казкову, в ніч чарівну,
Дід гвалтує їх, наївних.
Перед тим, як дім покинув,
Ще й гостинності відвідав:
З'їв із медом смачний пряник.
Хлопець плакав цілий ранок.
Це із пам'яті не змити.
Як із цим надалі жити?
У один всі злились дні.
Він закрився у собі.
Все малює той малюнок...
Дід зробив такий дарунок.
Вірш не ставить за мету змінити
уявлення про Діда Мороза чи заперечити факт
його існування, а лише звертає увагу на проблему
насилля над дітьми, яка особливо гостро постала
у сучасному суспільстві.