Воїнам і вдовам Афганської війни
П Р И С В Я Ч У Є М О
Ось знову жовтень, як тоді,
у камінь врізалася дата.
Ти знов прийшла, як кожен рік,
а я в цей день навік солдатом.
Ти залишилася одна
у нашому з тобою жовтні.
Нас розлучила та війна,
де я воюю до сьогодні.
Ти витираєш обеліск,
я догораю в бетеері
і краплями стікає віск,
струмками крові й сліз,
у впадини ущелин.
Нас розлучила та війна,
де я воюю до сьогодні.
У нашому з тобою жовтні
ти залишилася одна.
Ось знову жовтень, як тоді,
у камінь врізалася дата.
Ти знов прийшла, як кожен рік,
а я в цей день навік солдатом.
Ти залишилася одна,
ти тут,
а там - війна...
я хотіла подарувати Вам квіти і все... без слів... але ссмайлик виявився помилковим... сильно... боляче... так уже воно є...
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вибачте, Валю, за знову пережитий біль, бо саме один з Ваших віршів не давав мені покою, а музика Віктора сама підштовхнула згадати все це.
Спасибі Вам! Вічна пам"ять героям!
