Знаєш, мені набридло робити дурощі,
Після веселих нічних посиденьок.
Опісля дешевого кон*яку і дорогих сигарет,
Після п’янких парфумів і п’яних очей.
Знаєш, мені набридло набирати смс повідомлення,
Після тих самих нічних посиденьок.
Мені так набридло тинятись пустими вулицями,
Дивлячись на місяць нетверезими очима.
Знаєш, це не верлібр закоханого ідіота.
Я вже давно нікого не любив.
Це лише слова спустошеного, та ще досі не вбитого.
Людини, яка забула, що значить слово любов.
Я так шукав того щастя, та кому воно треба?
Ти ж не побачиш у мені пустоту.
А як побачиш – втечеш. Для них краще бути вмістилищем,
Другосортного пафосу. І фальшу емоцій.
***
Знаєш, мій безрозсудний вороже…
Не знаєш ти, звісно, чого я хочу…
А я хочу шоколаду… Темного.
І кави… Можна навіть еспресо.
́́
