Пиши рядками. Крок за кроком.
Все те, що було. І що є.
І хай минає рік за роком...
А ти пиши. Про те й про се.
Нехай закриють часом сльози
Холодну втому днів й ночей.
Все, що не було -буде. Може...
Лиш тільки не склепи очей...
Нехай ні настрою, ні сонця,
Ні ніжно -світлих почуттів,
Ні ворога, ні оборонця -
А ти пиши! Пиши як слід.
Бува, від сліз папір розмокне..
Чорнило плямами зійде.
І кожне слово...кожне...кожне!!
Хоча б поранить, як не вб"є.
...а зараз в моді той же "пАфос",
Ті ж "сльози-соплі", шпильки й бант.
Писати правду...А це нащо?
Хіба оцінить це магнат?...
Та всеодно мені на рамки!
В яких збудований цей світ.
Що каву п"ють із цигарками,
А до води -лимон і лід.
Така вже я -не переломиш,
Була собою й далі є.
Навряд чи вже закриють рота,
Бо знов і знов пишу́́ своє.
