Безлад у думках, впевненість в словах,
Відчаю ні краплі, процвітає гордість.
Не такий як всі, зверхність звідусіль
Мимо пропливаєш - всі втрача свідомість.
Рівних ти не знав, завжди стартував
Стрімко і миттєво - здобував визнання,
Спокою не мав твій вагомий стан -
Хтось життя за тебе спланував зарання.
Час усе минав - ти поважним став,
Першість - то твоє - так батьки заклали.
Зверхньо і поважно вниз ти позирав
Та частіш за все ти дивився прямо.
Хоч життя твоє примітивне й сіре
Ти знаходиш втіху у "своїх ділах",
У амурних справах знаєш ти як діять,
Там нема потреби у пустих словах.
Навіть не посмію осудить пихатість
Знаю, що обуренню не знайду границь.
Про свою нікчемність ти не хочеш знати
Нехай когось іншого такий факт болить.
Бо тобі аналогів в світі не існує
Черга із прихильниць з кожним днем росте.
Твоє дуже серце в грудях не сумує
Для емоцій щирих воно не живе...
Так минають будні - то дім, то робота
Ніби день наповнений, але він пустий.
Та начхать тобі на це, життя - насолода
І не взяти з нього кайфу може лиш дурний.
І попри усю вагомість, впевненість і пиху,
Попри значимість, що демонструєш над всіма
Ти живеш спокійно, лиш собі на втіху
Хоча, як можливо жити, як душа пуста?..
