Жила собі мала
Й горя не знала
Доки не прийшла біда
Й двері не зламала.
Доки голод не заліз
Аж під скатертину
Доки морок не забрав
Аж усю родину.
Та й сидить собі мала
Тихо,та й під тином
Тихо плаче та й не зна
Що робити з лихом.
Вітер віє,сніг кусючий
Аж гризе за щоки
Помирати буду- дума
Та й під пустим льохом.
Йде босенька,у сорочці
А за нею лихо
В кожний слід ступа за нею
Вже готуй й кадило.
Йде та сил йже немає
Ноги не ступають
Падає на землю- снігом засипає.
Чує- хтось ногами човга
Ледь не наступили...
Чи не видно- під ногами
Що лежить дитина?!
Хто лежить?Вставай!
Бо снігом закидає!
Вставай,хто є
Бо смерть ось-ось чекає.
Підібрав якось за руку
Витягнув із снігу,
Пощіпав за щоки
Точно - це дитина.
Хто є ти?Чия ди уродилась?
Похилила голову...
Вже нічия,бо сама лишилась.
Я є лірник,себто кобзар
Люди звуть Трохимом
А тебе як йменували?
Чом лежиш під тином?
Мамку,батька і сестричку
Лихі вовки з"їли
Себто голод,морок,холод
А Олесю полишили.
Я сліпий- нічого не бачу
Співом мало заробляю
Все,що бачиш ти на мені
Оце й собі маю.
А де твій поводир?
Москалі забрали...
Візьмеш мене з собою
У нагоді стану.
Добре,нікуди діватись
Як полишу- згинеш...
Підвелися,пішли під тини
Один Бог з ними...
