Годинник став і серце зупинилось,
Уже не б’ється і не ллється кров.
Коли була любов, тоді ще билось,
Тепер все втрачено і не вернеться знов.
Душа далеко в рай вже відлетіла
І там із ангелами водить хоровод.
Їй байдуже, що ти його любила,
Що твої думи кричать за весь народ.
Його душа на хмарці десь літає.
Твоя – все тліє на грішній землі.
Несправедлива доля ще не знає,
Що листя відірвалось від гіллі.
Щодня дивитись в небо неможливо,
А її погляд лине лиш туди.
До милого летить вона на крилах,
Не розуміючи життя свого біди.
Здавалось, втрачено усе тепер для неї,
Та проти долі сила є одна.
Кохання, що приходить з неба,
Вона від нині і навіки не одна.