Мій вітер загубився на шляхах
Мертвих доріг. І дикими містами
Мій воїн йшов. Кривавими руками
Приносив смерть. І біль чужих століть
Відгомонів порісши ми стежками.
Мій воїн тут. І меч його горить.
Мій вітер віднайшов землю життя,
Куди мій воїн вирішив ввійти,
І нищив, спопеляв чужі світи,
В які у нас нема ключів і права,
А він ішов. Бо він повинен йти,
Аж поки біль я не зупиняла.
Мій вітер мчить, шукає і втікає
Від воїна, що на його крилі
Наздоганя, надії вбивши всі...
Наздоганя...Руйнує і вбиває
Все те, що ще живе й цвіте в мені,
Він йде й перемагає.
Мій вітер вже заковано у клітку.
То був мій дух, що силу дарував.
Мій воїн захопив і заховав
У своїм крику, розпачі і плачі,
Мій воїн, біль, і страх, і забуття,
Зламав мій дух, забрав моє життя.