Прикольно жити, що й сказати
Так хочу, щоб було завжди
Щоранку під гудки вставати
І пити каву в молоці
Вдягати куртку і кросівки
На шию плеєр вішати
Стандартну кнопку натискати
І слухати BoomBox вісні
Чому у сні? Ти запитаєш
А як інакше! – скажу я
Щомісяця за сім вставати
І поспішати за життям
Зайти у ліфт, нажати кнопку
Та до землі спуститись вниз
Я скоро буду нижче пробки
Яка дістала всіх своїх
Навколо мене одні люди
Вірніше сіренькі ляльки
Вони зібрались з невід куди
І їдуть більш за все туди
Земля свої круги минає
Лиш не сумує олівець
Годинник чітко відробляє
Гарантії своїх сердець
В ушах дзвінок – початок пари
Стаканчик з кавою в руці
Доцент упевнено ступає
На трон почесних мудреців
Між пальцями застрягла ручка
І що робити з цим усім
Коли на двір тягне привичка
А вже на носі знов латинь
Та ні за що ти не подумай,
Що я не хочу жити цим
Мені набридне ще не скоро
Вертатися у рідний дім.
21.03.2007.
