Як ти можеш вічно тікати,
як ніч застане ,будеш одна,
бавишся тими, хто впав біля тебе,
яка ти насправді, коли ти сама?
Бачиш погляд, тебе завжди хочуть.
Вистачить сили на здачу для всіх.
Шкода очі, що дві поспіль ночі
ніяк не заснуть, ти звабила їх.
Як ти можеш так довго мовчати,
тиша в устах - це мудрість твоя.
День, як свято, слів не багато,
та й що казати крізь пауз чужих.
Світ не сад — пустеля, скоріше.
Спрагу тамуєш, та не до кінця.
Розкіш - слабість, не помічаєш?
Ти хоч і вільна, та завжди одна.
