В осінню пелену окутане місто...
І вітер танцює із листячком клена …
Калина сумна у багрянім намисті,
Вода у ріці каламутно зелена...
Над гордістю арок і пишністю храмів
Розкинула осінь смугасте рядно…
Цей листопад мені серце поранив,
Кохання розбив,та тепер все одно...
Дарма ,що над містом звисають тумани ,
І сонце закрите сльотавим дощем...
Я- птах, що себе необачно поранив,
Але я кохаю і житиму ще!…
