Я йду вперед, мене вам не спинити,
Ілюзія в житті, привична нам.
Вдаємо одне, натомість інше,
Скриваємо ми свій реальний світ.
Привичний світ, несе в собі тривоги,
Твоє життя привичний плин,
Чекаєш ти бурхливого зізнання,
Натомість лиш проста любов.
Обман ми звикли відчувати,
Все інше забуваємо ми.
Втрачаєш те, що варто здобувати,
Ти просто забуваєш світ.
Ти вже забув, що значить жити.
Весь світ не скориться тобі,
Бажаєш крил –та ти не ангел .
Твоє життя лише земне.
Вдаєш це все, що прагнеш мати,
Це не скарби, повір це не вони.
Це почуття які ти прагнеш відчувати,
Можливо це проста любов.
Та це не так , любові мало,
Проста любов, пусті слова.
Та інколи нам її хватає.
Бо звикли ми, це все обман.
Скажи, кому потрібно довіряти,
Скажи ,чи це реальний світ?.
А може сон….Потрібно все міняти.
Набридло нам пусте життя.
Можливо це обман,
Та хто ти є такий?, –щоб це казати.
Твої права придавлені давно,
Твоє життя, а контролюють всі.
Не звик,якщо сказати чесно.
Ілюзія, її самі створили ми.
Та вірять всі, можливо буде краще,
Та це не так, ілюзія затьмарює життя.
Та не помітиш ти, привикли ми.
Нам легше нищити,
Ніж нове будувати.
Ми втратили людську мораль.
Так просто все, та більше нам нетреба,
Пусті слова наповнюють життя.
Винити світ, можливо і нетреба,
Бо вині ми, не зберегли….
Ми нищимо цей світ,
Хоч нам по ньому ще іти.
Ми риємо яму їм, та це не так,
Готуємо ми її собі.
Скажи чого ти прагнеш у житті?,
Чого коли потрібно вибирати,
Ти довіряєш пустоті.
Ти закриваєшся в своєму світі.
Привикли ми, не прагнемо боротьби,
Людське життя і пустота,
Повір, ці речі несумісні.
Бо нам потрібні почуття…
ID:
222068
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 14.11.2010 12:03:25
© дата внесення змiн: 14.11.2010 12:03:25
автор: Taras-Жужик
Вкажіть причину вашої скарги
|