Не навиджу тебе !!! Цей поцілунок, що загубив мене в моїх думках,
Який заставив думати лише про тебе, й писати ці слова на помятих листах
Який без вороття збиває мене з ніг і падаю додолу,
Не взмозі вже піднятися назад... Але ти є ... і дякую я Богу...
Ти є!!! Я відчуваю... Немов ти подарунок з неба.
Але не разом ми нажаль... Прошепочи мені :"Так треба..."
Від слів спокійніше мені не стане ,
На серці біль й самотність роздирає більші рани.
Куди вжє більше!!!?? Це біль яку не взмозі пережити я!!!
Ти обійми мене!!! І на руках твоїх помру з надією, що знайду спокій я...
Ти поцілуй!!! І воскреси!!! Даруй мені нове життя...
Зроби усе, щоб завжди був з тобою поряд я...
Прийде цей час, коли відчую тебе поряд.
Прийде та мить, коли навіки обєднає доля.
Навіки вічні буду я закоханий у тебе.
А більше... Більшого мені не треба!!!
