Дощ... і я одна...
Машини, люди, телефони...
А я одна! Нікого!
Чому? Де він?
А як же сон?
Чи то було видіння?
Чи так, мої мрії?
От дурна, одні фантазії.
А дійсність не така приємна.
Будь-ласка! Я прошу!
Чому повинна так страждати?!
Плач!
плач і кричи!
Хай знають всі, що на твоїй душі.
Хай вчаться,
Щоб ніхто не обпікався!
