палітра мого погляду бідніє,
емоції - духовні барви - тліють,
багряно-чорний їх півтон блідніє,
і я впадаю в вічну абулію...
та я радію! хоч не кров'яніє,
та не скимлить - те серце, що волію
замкнуть у пута! хай надалі скніє,
аби окремо. тож страждай, палію,
бо я звільнився од твоїх тенет!
і хоч не видно цей назовні камуфлет,
погасла та душа, що завш горіла:
страждання пурпур, болю фіолет,
мій розпач жовтий і надія біла -
перетворились в тьмяний силует.
