Ти вбив мене,
Бо більше не потрібна стала,
Кохання і пристрасть мої,
Важким тягарем були тобі.
Що ж ти наробив,
Ти ще більше себе занапастив?
Бог прощає всіх,
Але убивць, ніколи, ні.
Після смерті, я щаслива стала
Та жертви тут стають – марами.
Я мара, така моя доля,
Ходити все своє життя за тобою.
Щоб ти не робив,
Спав, сміявся чи їв,
Я буду поряд с тобою завжди,
Ти так не хотів, щоб я була
З тобою в земному житті?
Насміявся над моїм коханням,
Душу ізнівичив мою.
Та якщо тіло можна вбити,
То душу ні…
Вона безсмертна, вона жива.
На землі була в тілі моїм вона,
А тут - Мара.
Для тебе – димок або
Тінь від сигарети
Та тільки в образі моїм.
Ти будеш бачити мене І зволікать,
Бо я, твоєї совісті суддя,
Мара, мара, мара я твоя…
1996 р.
