Вся моя душа з протиріч.
Уже не вірю всім найкращим.
І всі найкращі кинулись навтіч,
Бо нехтують моїм життям пропащим.
І тепер я живу одна, сама...
Та за найкращою сумую.
Може колись прийде вона.
Я холод її подиху відчую.
Забере мене у своє царство,
А коли будемо ми жити разом,
То буде в нас лише одне багатство-
Лиш смуток, біль, тяжка вага образи...
І холодком легким війнуло в серце.
А чи не облишить мені все це???́
