ТВОЇ ОЧІ- ТАК БАГАТО КАЖУТЬ МЕНІ ПРО ТВОЇ ДУМКИ [лід, холодний ,чистий і прозорий лід>. Моє серце б’ється швидше, дивлячись у них та уповільнюється без твого погляду[ одного лиш погляду!>... Думки...чи може то все мрії?! Той погляд,що серце протинає н́аскрізь, підпалює його. Воно-неначе кричить і рветься з того вогню…ні…ти вже не такий як був раніше… [І серце вже не гріє а підпалює моє…воно горить> .
Не крий він мене очі,як злодій, спійманий на ділі [коли ж вже серденько моє врятує той лід?> Забудь,як вчили тебе брехать колись,я сприймаю тільки правду-очей твоїх любов і ненависть[погляд тремтить>…і справді брешеш… А я нічим зарадити не можу. То не моя провина-кохання загубив… себе обвинувачуй.
Не треба [хоча це може і на краще> дивитись с́умним поглядом [брехливим,підлим і зрадливим>. Ти хочеш ріки і джерела бачити [десть поблизу очей моїх>? Ці сльози горя й недовіри? Ти так чудово, гарно й неперевершено брехав! [О Чесність! Ти до мене збайдуж́іла! Завоювала тебе Підлість!> Ти хочеш повернуть довіру і любов?!
КолИ ж тИ можеШ серцЕ охопитИ жаР тоЙ смутоК і бажаннЯ зрадА Й морЕ підлостІ учотирьоХ захочутЬ возвестИ пам’ятниК нерукотворниЙ коханнЯ щирістЬ тА любоВ ТЕ Й БУДЕ називатисЬ ЩАСТЯМ!!!
... А зараз…кривда… й покірна… печаль…..
![Byte: Проза... ПІДлість! і ЧЕСність! [лід...] - ВІРШ](/img/logopart2_ua.gif){kind=small}
