В інтернаті, мов у тундрі,
Ні горілки, ні вина,
Лише книжки дуже мудрі
Й вихователів стіна.
Тому друзі Хмара, Бондар
І четвертий – Колобок
Пішли нишком за ворота –
Постріляти цигарок.
Обходили усі Нивки,
У китайців побули...
РОВД, кафе, зупинки –
Скрізь не курять, скрізь “козли”!
Стріли, правда, якусь кралю:
Ноги, талія – та ну!
Вона їм подарувала
Цілу пачку тютюну.
Роздивилися – коштовні,
Затягнулись – не кефір!
Каже Бондар: “В капюшоні
Оно ще йде якийсь чмир!”
“Чи не буде сигарети?…
Дядечко, ну хоч одну…”.
І почули хрипле: “Шкети,
А не хочете й вогню?”
Капюшон піднявся хутко,
І собача голова
Визирнула, мов із будки, –
Ще й усмішечка крива.
Ось тобі і чолов’яга!
Пузо, як у всіх, висить,
Але зверху він – дворняга,
Прихисток для злих блошиць.
Дременули хлопці разом,
Вгамувалися, коли
Ставили їх перед класом,
До директора тягли.
Потім прапор цілували
Й обіцяли – з носа кров! –
Не забути ідеали,
Що Ілліч їх винайшов.
