Про що там ті депутати думали - гадали,
Коли нам пенсійний вік до стелі підняли?
Зранку баба з дідом стриб, бадьоро із ліжка,
В ритмі танго, в зубах квітка, на лиці усмішка.
Десь подвійний аксель був у їхній уяві…
Бабу в оберти! Підтримки у танці цікаві.
На руках заніс на кухню. Хрускіт тостів чути.
І під кави аромат: « Бути чи не бути?!»
А насправді: «Ганю, спиш? Ставай, то я злізу.
Бо у крижах щось штрикнуло… Я не перелізу…
Поможи шкарпетки вдіти і запар вівсянку.»
Снідаєм, неначе лорди ми англійські зранку…
Печія, рефлюкс, гастрити до столу сідають
І за нами їдять кашу і чай допивають.
Вже зубів давно немає а нині - халепа,
Закотилася під ліжко десь верхня щелепа!
Та який там хрускіт тостів? Хрустять лише кості!
Їм - зарплату а нам - вік! Не хватає злості!
Валентина Дацко Урода
/ Гонорова пані/
Сміх крізь сльози.
