Я ВІЛЬНА
Разок вагомих перемін
включає осінь у перелік,
а повсякдення акварелі
вночі підсвічує камін.
Очима тут і за вікном
удосконалюю полотна,
душа, на диво, безтурботна –
є час на слово і вино.
Невідворотність не пече,
нікому більше я не винна,
тепло лягає від каміна
легеньким пледом на плече.
Несвоєчасний хід конем
між нами звів залізні ґрати,
я научилась програвати…
Поразка вбила не мене.
На лист розсипала зернят,
здобути мудрості перлини,
і з серця витерти провини,
котрі збентежують щодня.
