* * *
Спустився місяць на карниз,
замилувався небом.
Ніч, я солодкого ні-ні,
а ти привіти з медом.
Чому до раночку не спиш,
оповивають сіті,
чому над віршами сидиш,
знов думи не зігріті?
А нічка тиха і п’янка,
заснув бідовий вітер.
Я волю дам й своїм рядкам,
їх ритм на диво світлий.
До ранку стелеться туман,
повітря ніби пріле.
До тебе вже прийшла зима,
і сніг іскриться білий.
Краплинки блискають в вікні,
сповзають помаленьку,
крізь морок руку дай мені,
і снігу хочу жменьку.
А я від осені привіт
відправлю з поцілунком.
Хай стане нам цей грішний світ
від тиші порятунком.
Гарно 
дякую 
