війна тебе переживе
на вічність_ щонайменше_ вже
розбито дзеркало криве
і тінь з окровленим ножем
іде за спогадів поріг
дощі деруть іржу з дерев
направду зайві судді в грі
де замість сну молитви рев
<
набряклі відчаєм серця
закляклі на дротах птахи
гіркополинна осінь ця
позбута божої пихи
отрута віри / попіл слів
розподіл засобів і сил
рвуть ланцюги погорди пси
й зникають в радіоімлі_
