в її очах - правічний жах надії
смола у венах, попіл на вустах
проймає до кісток тваринний страх
осіннє небо зливою воліє
і сміх зривається, що в прірву ночі птах_
<
коріння спогадів сплелося на глибинах
злий вітер носить листя зайвих слів
хрустять думками маківки голів
на березі стоїть людського плину
хто поряд був - від подиву зомлів_
<
ім'я її - забуте богом тричі
свинцевий хрест тремтячу плоть пече
відлуння сміху скрашено плачем
тінь сумніву, закляклу на узбіччі
збив відчай з ніг байдужості бичем_
