Тихо за вікнами, осінь придрімує довго,
ранок для світла торкається до вмикача.
Жовтень не хоче скидати наряду старого,
хоч на латання убору ниток позичай.
Кава з корицею настрій міняє істотно,
день виглядає чомусь несміливо з-за штор.
За склопакетами затишно, трохи німотно,
думи турбують і злегка шумить монітор.
Все, як задумала, хто б після ком сперечався,
«до» від’єднала від «після», щоб вийти з півсну.
Слово сердечне підшукую дню, що почався,
і наближаю все більш крок за кроком весну.
02.10.2017
дякую
