Шматок життя... Ледь більше, ніж століття.
Одна родина, як увесь народ,
Крізь призму часу, мрій і крізь жахіття,
Люд підбирав до щастя свій пароль.
Хтось шукав правди та ішов за волю,
А інший - мовчки нидів у теплі,
Хтось у ярмі режиму нищив долю,
А інший - волів краще б у петлі.
В селі і в місті скрізь свої закони,
Є брудні люди, або люд - багно.
Хтось на свого вже заряджа патрони,
А інший з низу стукає у дно.
І власний дух підносить вище неба,
Веде з собою тисячі - як він,
Мабуть, в історії все ж є така потреба,
Бути взірцем, коли покличе дзвін.
В кожній сім'ї є вдячні і спесиві,
Є мудрі, є відірвиголова,
Комусь - роки короткі і бурхливі,
Комусь - вік, наче осінь дощова.
Як і століття тому час минає,
Скоро майбутнє обійме крильми,
Нехай же, кожен з нас не забуває,
У всьому залишатися людьми.
25.09.2024