МІЙ БОГ
Даю думкам напруги вищу дозу,
приводжу в рух клітини за будь-що.
Мій Бог, скоріш за все – мій світлий розум,
без його дії я ніхто й ніщо.
Вдаючи Бога, бачу низку істин,
котрі формують мій душевний стан.
Поза душею – думи егоїсти,
емоцій виривається фонтан.
Розбурхують роки минулі начеб,
у відповідь зневір'я через край.
Втрачає міць мій Бог, безмовно плаче,
бо постає невиправданий рай.
Нащо сі інквізиції для мозку,
навіщо дум складати черепки?
Втішаю Бога порцією воску,
й майбутнім тішу серце і думки.
24.07.2017
