Крізь терни долі, перепони,
Повз кам’яні обруси річки,
Минав свідомості кордони,
Спішив Іванко до Марічки.
Не встиг… підступна смерть косою,
Юне життя навік скосила,
Між градом, бурею, грозою,
Шукав, але знайти не сила.
У сні являється жадана,
Знов перші зустрічі, розлука,
Мов поруч ніжна, незрівняна,
Та наяву без неї – мука.
Не прокидатися б ніколи,
Бо наяву - гіркі рутини,
Кругом високі частоколи,
Й нема коханої людини
Лишилось жити лише снами,
У почуття чимдуж пірнати,
Забутись, розчинитись в мріях,
У потойбіч розбити грати.
(19/09/2024)
